Ветеринарна медицина

Спеціальність 211

Освітньо-професійний ступінь
Фаховий молодший бакалавр
Галузь знань 211 Ветеринарна медицина
Освітня кваліфікація
Фаховий молодший бакалавр

Чим конкретно займається ветлікар, окрім того, що носить білий халат? Згідно з посадовою інструкцією він:

  1. Лікує тварин та проводить профілактику хвороб;
  2. Займається ветеринарно-санітарним контролем продукції тваринництва на виробництві та у місцях її реалізації (ринки, супермаркети, ветлабораторії);
  3. Контролює дотримання рекомендацій щодо утримання та годівлі сільськогосподарських і домашніх тварин;
  4. Надає першу допомогу тваринам при травмах, пологах;
  5. Робить профілактичні та лікувальні щеплення від хвороб.

Фельдшер ветеринарної медицини — кваліфікація фахового молодшого бакалавра з ветеринарною освітою. Також відомий як «ветеринарний фельдшер», або «ветеринар».

Це ветлікарі, до яких ми всі звикли. Фахівці безпосередньо займаються лікуванням тварин, у разі необхідності надають невідкладну хірургічну допомогу, приймають пологи. Спеціалісти даного напряму можуть працювати на фермах, в зоопарках та цирках, національних парках та заповідниках, ветклініках і ветаптеках.

Диплом лікаря ветеринарної медицини — перепустка до цікавих спеціалізацій як військовий лікар-ветеринар (лікує службових тварин для різних кінологічних підрозділів), ветеринар-герпетолог (спеціаліст із лікування та догляду за рептиліями), ветеринар-орнітолог (займається птахами й не лише свійськими), ветеринар-ратолог (лікує гризунів: від морських свинок до шиншил).

Ветеринарний фельдшер — це випускник ветеринарного факультету коледжу з фаховою передвищою освітою. Таких фахівців радо чекають на фермах та у ветеринарних клініках.

Роки практики та хороша репутація роблять спеціаліста популярним на ринку праці. Наприклад, його можуть призначити головним ветлікарем кількох товарних ферм, які входять до складу однієї агрофірми.

Іноді ветеринари з великою практикою відкривають ветеринарні аптеки, притулки для тварин. Тобто їхня сфера роботи — не лише ферми та м'ясокомбінати.

Або згодом лікар ветеринарної медицини може відкрити власну клініку. Адже раз вдало вилікувавши тварину, він стає «сімейним» лікарем на все життя домашнього улюбленця, його рекомендують рідним та знайомим.

Призначення фахівця

Фахівець підготовлений для забезпечення охорони здоров’я та соціальної допомоги, ветеринарної діяльності. Кваліфікація: “Фельдшер ветеринарної медицини”

Основними завданнями ветеринарної медицини є :
– охорона території України від занесення з території інших держав збудників інфекційних хвороб тварин;
– профілактика, діагностика і лікування інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин;
– державний ветеринарний санітарний контроль та нагляд за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, переміщенням, у тому числі експортом та імпортом;
захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей.

Первинні посади, що може обіймати фахівець
    • фельдшер ветеринарної медицини
    • фельдшер з кінного спорту
    • лаборант ветеринарної медицини
    • оператор із штучного осіменіння тварин і птиці
    • оператор з ветеринарного оброблення тварин
    • санітар ветеринарної медицини
    • аптекар ветеринарної медицини
  • користуючись нормативною документацією та досягненням науково-технічного прогресу, планувати та впроваджувати сучасні методи і прийоми праці;
  • вільно орієнтуватися у вирішенні питань правого характеру в своїй професійній діяльності;
  • володіти сучасними методами і формами організації праці щодо проведення лікувально-профілактичних заходів у виробничих умовах;
  • вести первинний ветеринарний облік;
  • складати і оформляти акти, протоколи, довідки, супровідні, ветеринарні свідоцтва, доповідні записки, ділові листи, угоди, бізнес-плани, проекти постанов, вести історію хвороби;
  • економічно обґрунтовувати і впроваджувати у виробництво новітні досягнення
  • ветеринарної науки і передового досвіду, високоефективні ветеринарні препарати, сучасне обладнання і матеріали;
  • користуючись нормативними документами, надавати платні послуги у ветеринарній медицині у відповідності із тарифами;
  • виконувати правила техніки безпеки при роботі з тваринами;
  • оцінювати ветеринарно-санітарний стан конкретних виробничих об’єктів тваринництва;
  • визначати методи знезараження і утилізації гною.

ТОП-7 якостей, якими повинен володіти ветлікар

  1. Любов до тварин
    Лікар оглядає та лікує не лише пухнастих котів та кролів, але і свиней, ВРХ та навіть екзотичних тварин. Такий спеціаліст повинен не боятися «братів менших» та прагнути мінімізувати їх страждання і страх
  2.  
    Добре здоров’я
    Алергія на шерсть чи пір’я тварин, силос чи інші корми, наявність проблем із зором чи фізичних вад, які заважають проведенню огляду та медичних процедур — протипоказання до роботи ветлікаря. Часом такому лікарю потрібно застосувати силу, щоб зафіксувати тварину перед уколом чи зооветеринарною обробкою (наприклад, розчищення ратиць у ВРХ)
  3. Відсутність гидливості
    Ветлікар, хоч і працює у білому халаті, не боїться його забруднити. Такий спеціаліст спокійно ставиться до природних виділень тварин, вигляду крові чи туші на м’ясокомбінаті, не втрачає свідомість на отелах чи опоросах
  4.  
    Уважність та хороша пам’ять
    Пацієнти лікаря ветеринарної медицини банально не можуть розказати: що, де і як у них болить або як вони себе почувають. Отже, фахівець повинен пам’ятати симптоми хвороб, розбиратися у видах висипань, орієнтуватися у лікарських засобах та дозуванні препаратів
  5. Акуратність та педантичність
    Ці риси необхідні на всіх етапах роботи: починаючи від заповнення облікової документації й закінчуючи дослідженням проб та посівів у лабораторії. Слів: «Я переплутав/ забув/ не пам’ятаю/ а нехай» не повинно бути у лексиконі ветлікаря. Адже одна його помилка — це загроза життю тварин, здоров’ю людей та ще й відчутні грошові збитки підприємству
  6.  
    Бажання постійно вчитися
    Поганий той ветлікар, який отримав диплом ВНЗ і спочиває на лаврах. Хороший спеціаліст повинен все життя вчитися: відвідувати тематичні семінари, читати профільні видання, слідкувати за змінами законодавства та орієнтуватися у світі сучасних ветпрепаратів
  7. Витривалість
    У критичні періоди (отели в господарстві, епідеміологічна загроза і т. д.) робочий день у ветлікаря не нормований. Він повинен навіть вночі залишатися уважним, зібраним і проявляти найкращі професійні якості

Our Clients